Віртуальні сервери і підхід до програмного забезпечення, як до сервісу – основні пріоритети сучасних ІТ-директорів.
Віртуалізація – це спосіб покращення діяльності компанії і підвищення її продуктивності. Опитування директорів з інформаційних технологій вказало на кілька основних напрямків в цій сфері. Першим перспективним напрямком виявилася віртуалізація серверів, яка передбачає оптимізацію використання комп’ютерних потужностей, і завдяки якій одну і ту ж кількість операцій можна зробити завдяки меншій кількості машин. Другим напрямком виявився підхід до програмного забезпечення, як до сервісу. Цей підхід має на меті розвантажити ІТ-відділи та зменшити їх витрати. Більшість компаній вважає ці дві тенденції пріоритетними для себе.
Віртуалізація – це програмна технологія, яка допомагає збільшити продуктивність серверів. Наприклад, вона дозволяє запускати кілька операційних систем (UNIX, Linux, Windows і ін.), а також безліч різноманітних програм за допомогою одного комп’ютера. Якщо для кожної операційної системи виділяти окремий комп’ютер, то буде використовуватися лише 5-15% його ресурсів. Віртуалізація дає можливість підняти цей показник до 40% або навіть більше. Крім цього, впровадивши віртуалізацію, ІТ-відділи отримують додаткові переваги – зменшується кількість комп’ютерів, а значить – спрощується мережа. Витрати на комплектуючі і ремонт також знижуються.
Замість оплати великої кількості серверів з низьким коефіцієнтом використання, кожен з яких призначений для виконання певної робочого навантаження, віртуалізація сервера дозволяє об’єднати ці навантаження на меншій кількості ефективно працюючих машин. Це означає зменшення кількості співробітників, які керують комп’ютерами, скорочення площ для їх розміщення, економію електроенергії, що в сукупності дає економію коштів.
Крім того, віртуалізація сервера спрощує відновлення пошкоджених систем. Віртуальні машини зберігаються у вигляді файлів, тому відновити пошкоджену систему не складніше, ніж скопіювати файл на інший комп’ютер. Оскільки конфігурації обладнання віртуальних машин не обов’язково повинні збігатися з конфігурацією фізичного комп’ютера, на якому вони запущені, цей підхід також дозволяє виконати відновлення пошкодженої системи на будь-якому доступному комп’ютері. Фізично ідентичну систему використовувати не потрібно.